міжнародне приватне право

I. нареч. -

1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];

2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].

II. сущ.

1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;

2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];

3) право, правознавство; см. Правоведение.

* * *

1. закон

2. право

3. (laws) збірка законів (прийнятих се сією законодавчих зборів штату, США)

- consular law консульське право

- diplomatic law дипломатичне право

- fundamental law основний закон, конституція

- internal law внутрішнє право

- international law міжнародне право

- international humanitarian law міжнародне гуманітарне право

- international private law міжнародне приватне право

- martial law військовий стан

- objective laws об'єктивні закономірності

- private law приватне право

- public law публічне право

- international public law міжнародне публічне право

- international regional law міжнародне регіональне право

- statute law статутне право, "писаний закон"

- universal international law універсальне міжнародне право

- basic laws of development основні закони розвитку

- dialectical law of opposites діалектичний закон протилежностей

- domestic law of the receiving state національні закони країни перебування

- law of economic rationality закон економічної раціональності

- law of nations міжнародне право

- law of one price закон однієї ціни

- L. of the Sea морське право

- law of the treaties договірне право

- laws of war закони війни

- universal law of motion універсальний закон руху/ розвитку

- conflict of laws положення двох або більше законів, що суперечать один одному

- laws of history історична закономірність

- modification of internal law модифікація внутрішнього законодавства

- primacy of international law over internal legislation примат міжнародного права над внутрішнім законодавством

- in full conformity to international law у цілковитій відповідності з міжнародним правом

- in the perspective of international law у світлі міжнародного права

- to be pursuant to the domestic law of the receiving state відповідно до національних законів держави перебування

- to be under martial law бути у військовому стані, жити в умовах військового стану

- to break the law порушити закон

- to declare martial law запровадити військовий стан

- to evade the law обходити закон

- to faithfully execute the law неухильно виконувати закони

- to follow the law підкорятись закону; слідувати закону

- to keep within the law не порушувати закону; триматись в рамках закону

- to lift martial law відмінити військовий стан

- to observe the law підкорятись закону; слідувати закону

- law and order правопорядок

- convention application

1. n

1) закон

2) право; правознавство; юриспруденція

3) професія юриста

4) суд, судовий процес

5) закон (природи, науковий)

6) правила (гри)

7) спорт. перевага, що надається противникові у змаганні

8) потурання

2. v

1) звертатися до суду

2) нав'язувати свою волю

3. int

невже?

* * *

1) звертатися до суду

2) дiaл., нав'язувати свою волю

I n

1. конфлікт, сутичка

2. боротьба думок/ принципів тощо

3. суперечність

- armed conflict збройний конфлікт

- border conflict прикордонний конфлікт

- coming conflict майбутня сутичка

- current conflict поточний/ теперішній конфлікт

- global conflict глобальний конфлікт, глобальна війна

- international conflict міжнародний конфлікт

- irrepressible conflict конфлікт, що не можна владнати/ вирішити

- unnecessary conflict непотрібний конфлікт; конфлікт, якого можна уникнути

- conflict of interests

a) зіткнення інтересів

b) амер. зловживання становищем (особл. члена Конгресу)

- conflict of interest law/ rule амер. заборона (державним службовцям, членам Конгресу тощо) одночасно займати посади у приватних корпораціях тощо

- conflict interest violation амер. зловживання своїм становищем (сенатора тощо) задля інтересів приватної корпорації

- conflict of jurisdiction юр. колізія правових норм

- conflict of laws

a) приватне міжнародне право, колізійне право

b) колізія правових норм

- conflicts of precedence суперечливі питання старшинства

- prevention of a conflict запобігання конфліктам

- risk of a nuclear conflict ризик ядерного конфлікту

- solution to a conflict вирішення конфлікту

- to avoid a conflict уникати конфлікту

- to be drawn into a conflict бути вплутаним/ втягненим у конфлікт

- to cause a conflict between two states спричинити конфлікт між двома державами

- to defuse a conflict залагодити конфлікт, покласти край конфлікту

- to engineer a conflict спровокувати конфлікт

- to head off the armed conflict запобігти збройному конфлікту

- to presage the coming conflict провіщати майбутній конфлікт

- to regulate conflicts of precedence залагоджувати/ врегульовувати суперечливі питання старшинства

- in case of armed conflict у разі зброй ного конфлікту

II v (with) суперечити

- his report conflicts with his facts його повідомлення суперечить фактам

1) приватна особа як сторона в судовому процесі; військ. рядовий (ім.)

2) приватний; особистий; приватновласницький; приватноправовий; таємний, секретний, конфіденційний, який не підлягає розголосу; неофіційний; закритий ( про засідання); який не обіймає офіційної посади, який не перебуває на державній службі

•

- private accusation